Шановні друзі!

      Відділ мистецтв ДОБМ ім. М. Свєтлова вітає усіх громадян України, патріотів, з днем народження Оленксандра Кониського, автора тексту духовного гімну України!

      Олександр Якович Кониський (6 (18) серпня 1836, с. Переходівка  Ніжинського району Чернігівської області — 29 листопада (12 грудня) 1900, Київ) — український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Літературні псевдоніми О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші. (всього близько 150). Професійний адвокат, педагог, журналіст. Автор слів пісні «Молитва за Україну», перекладу «Щоденника» Т. Г. Шевченка. “Кожний день життя – для України”, – так жив Олександр Кониський –  автор однієї з трьох пісень, які українці слухають стоячи “Боже, великий єдиний” (1885), музика Миколи Лисенка. Друкуватися почав у “Черниговском Листке” (1858), вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де служив, організував недільні школи, писав для них підручники. В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. О.Кониський налагоджував зв’язки з українськими діячами у Галичині. У зв’язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), О.Кониський був висланий у Вологду, а потім – Тотьму. З 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 повернувся до Києва, де працював у “Киевском Телеграфе”. О.Кониський був одним з фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше – ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею. Автор популярних поезій: “Я не боюсь тюрми і ката”, “На похорони Т. Шевченка”. В оповіданнях О.Кониський піднімає проблему соціального й національного гноблення України у царській Росії (“Півнів празник”, “Млин”, “Спокуслива нива”), народного побуту (“Хвора душа”, “Старці”, “За кригою”). В повістях “Семен Жук і його родичі” та “Юрій Ґоровенко” подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників. Помер у Києві.  Від кінця1920-х рр. Твори  О.Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило його до “націоналістів”.

     І все ж, широкому загалу українців Олександр Кониський відомий як автор віршу “Молитва за Україну” — духовного гімну нації. Так він отримав своє вічне життя — у молитві за нашу багатостраждальну Батьківщину! Слухаємо, вивчаємо, співаємо і молимося за нашу Перемогу та мир на українській землі!

https://www.youtube.com/watch?v=e4rW6cxRT_M