Шановні друзі!
Життя триває навіть на тлі трагедії, і наші діти в укриттях і підвалах дуже мріють подивитися улюблені мультики! Віримо, що зовсім скоро це станеться!
Відділ мистецтв ДОБМ ім. М. Свєтлова вітає усіх з Всесвітнім днем мультфільмів! Пропонуємо дізнатися історію виникнення і розвитку анімації — чарівного жанру кіномистецтва!
В 2002 році Міжнародною асоціацією анімаційного кіно 6 квітня було проголошено Всесвітнім днем мультфільмів. Мультфiльми – це засіб виховання дитини. Без сумніву, події, що відбуваються у мультфільмі, розвивають уяву і мислення малюка, формують його світогляд. Персонажі улюблених мультфільмів – друзі дитини. Вони вчать її взаємодіяти з навколишнім світом, формують уявлення про добро і зло, вчать справлятися з труднощами.
Малюнки, які змінювали одне одного й народжували історію, робити почали ще в 19 столітті. Спочатку це були короткі примітивні замальовки на тему. Та усе змінили Брати Люмьєр, які дали життя першому кіно, а відповідно й мультфільму. Скориставшись їхніми винаходами режисери Блектон та Сміт зробили перший в світі мультфільм “Цирк ліліпутів”. Утім, у цих малюнках, що рухалися в кадрі, не було жодного сюжету. І лише в 1908 році перший європейський мультиплікатор Еміль Коль випустив свою роботу “Фантасмогорія”, у якій був і сюжет, і герої, яких можна було розпізнати. Щоправда він вирізав їх з паперу – так було простіше рухати фігурки всередині кадру, ніж постійно перемальовувати. Далі анімаційну естафету перехопив американський карикатурист Уінзор Маккей. А згодом світ дізнається про генія, який поділив анімацію на “до” і “після”. Це був Уолт ДІсней. Але ми з вами добре знаємо, що мультфільми полюбляють і дорослі люди! Є багато анімаційних стрічок, створених саме для дорослої аудиторії.
А який же внесок у світову історію анімації внесла і продовжує вносити українська мультиплікація? Уперше українське анімаційне кіно заявило про себе п’ятихвилинною стрічкою, знятою 1927 року режисером-мультиплікатором В. Левандовським за народною «Казкою про солом’яного бичка». Мультфільм було створено в техніці «пласкої маріонетки» — тобто за допомогою невеличких паперових фігурок, частини яких були з’єднані шарнірами. В. Левандовський працював над стрічкою як сценарист, режисер і художник-мультиплікатор. На превеликий жаль, фільм не зберігся, нам відомо про нього лише за кількома кадрами. Після тривалої перерви, зумовленої роками війни, українська мультиплікація продовжила свій розвиток наприкінці 1950-х років. На базі студії «Київнаукфільм» було створено Об’єднання художньої анімації. Молоді художники-аніматори та режисери, що прийшли сюди працювати, стали засновниками української національної школи мультиплікації: Є. Пружанський, В. Дахно, Н. Василенко, В. Гончаров та ін. їхня творчість визначила жанрову палітру українського анімаційного кінематографа. Так, фільми Н. Василенка («Маруся Богуславка», «Микита Кожум’яка») представляють героїко-епічний жанр, твори Є. Сиво коня («Як у нашого Омелечка невелика сімеєчка», «Таємниця приворотного зілля») — жанр комедійної анімації, а твори Б. Храневича («Капітошка», «Повертайся, Капітошко!») — казковий жанр. Режисер І. Гуревич відкрила жанр фільму-пісні («Як дружини чоловіків продавали», «Як чоловіки дружин провчили»). До середини 1970-х років в українському анімаційному кінематографі остаточно сформувалася національна школа, головною ознакою якої став тісний зв’язок із рідною культурою, народними традиціями у мистецтві. Цей час можна назвати періодом розквіту української анімації, оскільки саме тоді відбувалися найвизначніші творчі досягнення художників студії «Київнаукфільм», активний пошук нових форм, тем, образотворчих рішень і технік. Творчий колектив студії поповнився новими художниками й режисерами, які підняли українську анімацію на новий, надзвичайно високий професійний рівень. Величезної популярності набула «козацька» серія, яку створили художники А. Вадов, Є. Кирич, Г. Уманський та І. Будз під керівництвом видатного українського режисера В. Дахна. У яскравих мультиплікаційних образах козаків Тура, Грая та Ока, надзвичайно близьких до героїв народних казок, утілено риси українського характеру: патріотизм, кмітливість, винахідливість, гумор. Окрім «Козаків» українські мультиплікатори створили ще кілька анімаційних серіалів, які увійшли до золотого фонду вітчизняної мультиплікації: «Пригоди капітана Врунгеля» й «Лікар Айболить» (реж. Д. Черкаський, худ. Р. Сахалтуєв), «Аліса в Країні чудес» і «Аліса у Задзеркаллі» (реж. Є. Пружанський, худ. І. Смирнова та Г. Уманський). Наприкінці XX ст. Об’єднання художньої анімації «Кифївнаукфільму» перетворилося на самостійну художню студію «Украніма- фільм». Одним із перших творів, знятих на студії, стала славетна повнометражна стрічка «Енеїда» — екранізація однойменного твору І. Котляревського. Саме вона проголосила початок нової ери в розвитку мистецтва української мультиплікації.
У фонді відділу мистецтв зберігаються DVD – диски з вашими улюбленими українськими мультфільмами! Ви завжди можете завітати до нас і взяти диски для перегляду вдома усією родиною!
#ДОБМімМСвєтлова
#відділ_мистецтв
#всесвітній_день_мультфільмів
