Дорогі друзі!

     Вітаємо вас з весняними святами та пропонуємо до перегляду нові видання від Українського інституту книги про життя і творчість видатної української художниці Марії Примаченко: Марія Рубан «Марія Примаченко» та Світлана Тараторіна, Наталя Левицька «Оця Марія звірів малювала».

«Я роблю сонячні квіти тому, що людей люблю. Творю на радість, на щастя людям»

Марія Примаченко

     Народна художниця України, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка Марія Примаченко своєю творчістю відкрила оригінальну сторінку самобутнього мистецтва світової культури. Її виставки з великим успіхом експонувалися у Франції, Канаді, Польщі, Росії, Німеччині та багатьох інших країнах світу. У 1937 році на всесвітній виставці в Парижі Марія Приймаченко отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами мистецький світ…

     Народилася Марія 1908 року в селі Болотня на Київщині в сім’ї мистецьки обдарованих людей. Її батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву, майстрував дворові огорожі у вигляді давньослов’янських зображень. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Мати, була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент, в якому, говорячи словами Гоголя «птахи виходять схожими на квіти, а квіти – на птахів».

     Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували дівчинку, ставали учасниками живої захоплюючої гри, інколи – сумної, частіше – яскравої і святкової. Прихід до мистецтва був зумовлений одвічним селянським потягом до роботи. Через недугу, не маючи можливості працювати в полі, рано змушена усамітнюватися, майбутня майстриня, прагнучи приносити радість людям, свою енергію і працелюбність почала вкладати в мистецтво. Крізь усе її життя проходить невсипуща жага творення, неминуча для таланту потреба поділитися своїми відкриттями з людьми.

     «Починалося все це так, – згадувала художниця. – Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»

     Ця талановита і сильна жінка усе своє життя прожила за правилом « Трьох «Н»: Немає Нічого Неможливого. Не дивлячись на страшну недугу, вона створила власну родину, виховала сина Федора, який теж став відомим художником і прославила на весь світ рідну Україну!

     Відділ мистецтв ДОМБ завжди чекає на вас!