Шановні друзі!
Відділ мистецтв ДОБМ ім. М. Свєтлова вітає усіх шанувальників живопису та декоративно-ужиткового мистецтва зі 100-річчям від дня народження видатної майстрині петриківського розпису Марфи Тимченко! Петриківський розпис – це перлина народного мистецтва Дніпропетровщини, яку внесено до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, і Марфа Тимченко – одна з найяскравіших представниць цього напрямку живопису. У цей важкий для нашої країни час вкрай важливо пам’ятати імена видатних українських митців і зберігати та розвивати національну культуру! Ці знання допомагають нам у протистоянні агресії і на «культурному фронті», бо нам є ким пишатись!
Марфа Ксенофонтівна Тимченко (25 березня 1922— 26 березня 2009) — українська художниця, майстриня петриківського розпису і народного декоративного живопису. Народна художниця України (1977), лауреатка Шевченківської премії (2000), перша лауреатка премії імені Катерини Білокур (1990), нагороджена орденом «Знак Пошани» (1967), заслужена майстиня народної творчості України, членкиня Національної спілки художників України (1951) і Національної спілки архітекторів України (1947).
Народилась у селі Петриківка (Дніпропетровська область). Мати її була відомою на селі вишивальницею. З раннього дитинства Марфа Тимченко любила малювати, мати робила їй пензлики з кошачої шерсті, що традиційно використовуються у петриківському розписі. Тому 1936 року, коли Олександр Статива організував в Петриківці дворічну школу декоративного розпису і запросив на вступні іспити, Марфі Тимченко легко було виконати художнє завдання. Протягом навчання у 1936—1938 роках у школі розпису її наставницею була відома майстриня петриківського розпису Тетяна Пата. Після закінчення школи вона вступила до Київської школи майстрів народного мистецтва (згодом Київський художньо-промисловий технікум), де навчалася протягом 1938—1940 років, зокрема у таких майстрів як Олександра Кулик, Микола Рокицький, Тетяна Флору. Через нестатки змушена була йти працювати і не закінчила навчання. Влаштувалася на роботу у Київський експериментальний кераміко-художній завод, але тоді отримала там лише посаду технічного працівника з виготовлення барвників за незначну зарплатню. Тому перейшла на роботу у Коростенський фарфоровий завод (м. Коростень), де почала оздоблювати петриківським розписом порцеляну. Однак пропрацювала на цьому виробництві лише півроку, завод закрився через початок війни. Після цього Марфа Тимченко з великими труднощами повернулася у Петриківку, де працювала у колгоспі. Кілька разів утікала під час вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини. З 1944 року мешкала в Києві, працювала в кількох художніх закладах, перш за все в Інституті художньої промисловості Академії архітектури Української РСР. Розробляла способи розпису фарфору та виробів з дерева, готувала ескізи малюнків для тканини разом з іншими петриківськими майстринями. В цей же період розписувала каюти пароплавів «Тарас Шевченко» та «Микола Гоголь», виконувала інші настінні розписи разом з колегами з Петриківки. З 1952 року Марфа Тимченко працювала митцем порцеляни на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Розписи петриківських майстринь на фарфорових виробах набули значної популярності та широкого визнання, почали експортуватися до багатьох країн в усьому світі, зокрема до США, Франції, Німеччини, Японії тощо. З початку 1970-х років Марфа Тимченко, продовжуючи оздоблювати фарфор у традиційному петриківському стилі, одночасно почала малювати сюжетні картини-пейзажі у цілком оригінальному стилі, заснованому на принципах петриківського розпису. Усе подальше життя, до 2009 року включно, Марфа Тимченко продовжувала виконувати такі картини, розвиваючи та урізноманітнюючи свій оригінальний стиль живопису.
У відділі мистецтв нашої бібліотеки на вас чекають яскраві альбоми з репродукціями картин у жанрі петриківського розпису та навчальні посібники для тих, хто бажає оволодіти цим чарівним мистецтвом! Завжди раді вам!
#ДОБМімМСвєтлова
#відділ_мистецтв
#петриківський_розпис