До Міжнародного дня музики відділ мистецтв ДОБМ підготував невеличку розповідь про цікавий і трішки забутий музичний інструмент. Запрошуємо послухати та почитати.

Блокфлейта, (блокфле́йта) (нім. Blockflöte – «флейта з блоком», фр. flûte à bec — «флейта з мундштуком», італ. flauto dolce — «ніжна флейта», англ. recorder від record — «записувати, розучувати») — музичний інструмент сімейства дерев’яних духових, різновид поздовжньої флейти. Відрізняється від інших інструментів свого сімейства наявністю 7 пальцевих отворів на лицевій стороні й одного на тильній, так званого октавного клапана.
Звук в блокфлейті формується у мундштуку, що знаходиться на початку інструменту. В мундштуку знаходиться дерев’яна пробка (нім. Block – звідси назва), що прикриває отвір для вдування повітря, залишаючи лише вузьку щілину. Сучасні блокфлейти виготовляють з дерева, або з пластику

Блокфлейта з’явилася в Середні віки в Європі. Значною популярністю користувалася в епоху бароко. Використовувалась як соло, в ансамблях та оркестрі. Для блокфлейти писали А. Вівальді, Г. Ф. Телеман, Г. Ф. Гендель, Й. С. Бах. В XVIII столітті блокфлейту поступово витісняють з професійної практики оркестрові духові інструменти, головним чином поперечна флейта, яка має ширший діапазон та гучний звук. В другій половині XX століття з відродженням інтересу до аутентичного звучання музики минулих епох, блокфлейта повертає свою популярність.