“Я утомився. Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег”. Хто ще втомився? Поспілкуйтеся ближче з дійовими особами «Интермеццо»: Моєю утомою. Нивами у червні. Сонцем. Трьома білими вівчарками. Зозулею. Жайворонками. Залізна рукою міста. Людським горем.

Психологічна новела, терапія радить наблизитися до природи для духовного одужання та зцілює вже з перших сторінок.

Вона про те, як дізнатися де кінчається власне життя і починається чуже, а ще –  справжню любов, яка народжується в серці, що турбується про себе й інших.

 “Інтермецо” – не просто про відпочинок, а про духовне оновлення. Про гармонію всередині, яка впливає на зовнішній світ.